http://www.zoofirma.ru/
Останні події
5 червня 2016 року, Папа Франциск канонізував нового святого у католицькій церкві. Отець Станіслав від Ісуса і Марії (у миру Ян Папчинські) – це польський священик, засновник Згромадження отців-маріанів. Read more...
   |   
http://www.zoofirma.ru/

Відродження парафії

demo

Попри усі свої зусилля і намагання комуністична влада не змогла придушити міцну, живу віру людей. Після зруйнування костелів католицький люд почав таємно збиратися на цвинтарі, в маленькій капличці. Реакцією влади стало жорстоке переслідування та утиски. Як не дивно, та тимчасового виходу з підпілля забезпечила німецька окупація.

З богослужіннями почав доїжджати ксьондз Олін, а вже в 1944 р. на постійно прибув молодий священик із Тернопільщини – Ян Ольшанський, щоб розпочати відроджувати католицьку парафію. Запальні проповіді та щира доброта ксьондза Яна притягували вірних та надовго залишилися в пам’яті людей. Та, завдавши кс. Яну багато знущань та принижень, місцева влада в 1959 р. “випровадила” Ольшанського в с. Маниківці. Ще протягом 2-х років він доїжджав до Городка, пізніше ще інші священики, та фактично городоцька парафія залишилася “сиротою”.

          

   І от, в 1970 р., на прохання городоцьких парафіян, латвійський єпископ з Риги Юліан Вайводс прислав на   душпастирську діяльність кс. Франциска Карасєвіча. Кс. Карасєвіч почав активно відроджувати життя парафії, та внаслідок слабкого здоров’я, яке сильно погіршилося від постійних переслідувань з боку влади, змушений був згодом виїхати з Городка.

          Та найбільшим відбудовником парафії став кс. Владислав Ванаґс MIC, що в 1977 р. прибув в Городок з метою розбудови релігійного життя на цих теренах. Народився кс. Владислав 4 квітня 1931 р. в латвійському селі Строди, в побожній родині. Будучи вже в зрілому віці вступив в 1969 р. до Ризької Духовної Семінарії, після закінчення якої 2 серпня 1973 р., з рук єпископа Валеріана Зондакса, отримав капланські свячення. Сам він, що приїхав лише один в Городок, де не було ні костелу, ні будинку для священика, а лише маленька цвинтарна капличка, вірно тримався Ісуса і Марії, завдяки чому протягом кінця 80-х і 90-х рр. став будівничим 29 католицьких святинь. “Я лише інструмент в руках Божих” – говорив про себе кс. Ванаґс.

        В 1980-82 рр. кс. Владислав почав розбудову каплиці, та через шалений опір влади роботи “заморозилися”. Але вже в 1988 р. кс. Владислав, завдяки своєму натиску, “прогнув” опір владних структур і майже за 9 місяців з цвинтарної каплиці розбудував великий, чудовий костел. Того ж року, 17 вересня, єпископ з Латвії Вільгельм Нюкшс освятив костел під визванням св. Станіслава єпископа-мученика.

Одразу ж кс. Ванаґс захопився ідеєю створення притулку для старих, немічних людей. Для цього він побудував два будинки, які згодом передав під інший свій задум – Малу Семінарію, на базі якої єпископ Ян Ольшанський пізніше заснував Вищу Духовну Семінарію. Для створення ж притулку кс. Владислав в 1998 р. побудував ще один будинок, який назвав Будинком Милосердя.

            Оскільки вже на той час парафія була велика і займала обширну територію, то постала потреба будови філіальних костелів для жителів найвіддаленіших районів. Так у 1996 р. в районі “Мархлівка” завершено будівництво другого городоцького костелу. Освячено храм під визванням св. Йосипа в грудні 1997р. єпископом Яном Ольшанським. Пізніше це стало початком окремої городоцької парафії св. Йосипа. А в 2000 р. в районі “Новий Завод” збудовано третій костел – св. Фаустини Ковальської. Йоготеж освятив кам’янецький єпископ Ян Ольшанський. А згодом і цей філіальний костел розвинувся в окрему парафію.

Та з часом, внаслідок різкого погіршення здоров’я, кс. Ванаґсу знадобилася допомога, яка прийшла йому в особі кс. Антона АндрущишинаMIC, що з 1996 р. став новим настоятелем парафії св. Станіслава. Новий настоятель, який ще молодим парубком був органістом в городоцькій, цвинтарній капличці, робив все можливе аби бути добрим душпастирем та господарем своєї парафії. Натомість кс. Ванаґс майже повністю переключив свою увагу та турботу на Будинок Милосердя, не забуваючи проте допомагати новому настоятелю порадою і ділом.

            За визначний внесок в розбудову релігійного життя в Україні і турботливу опіку над вбогими та нужденними 28 березня 2001 р. кс. Владиславу Ванаґсу, в королівському замку Варшави, єпископат Польщі вручив нагороду “Totus”. Це стало важливим моментом в житті кс. Ванагса, адже цю нагороду називають „католицьким Нобелем”.

Не стало ксьондза Владислава 10 листопада 2001 року. Зі смертю ксьондза Ванаґса городоцька парафія втратила не тільки свого багаторічного настоятеля і розбудовника, але й свого батька.

          

 І от 20 серпня 2004 р. на зміну кс. Антонію, настоятелю парафії св. Станіслава та декану  Городоцького деканату, прийшов новий настоятель – кс. Віктор Лутковський MIC. Він є добрим душпастирем для парафіян. Всі свої сили віддає на ремонт храму, з метою його вдосконалення на славу Божу.

Нові статті

http://www.zoofirma.ru/
http://www.zoofirma.ru/