Історія парафії

Деталі

червня 22, 2018

Автор: Super User

На терени Поділля католицизм прийшов в другій половині XIVст., коли господарі Поділля, які вже до того охоче приймали католицьких місіонерів, звернулись до Папи Урбана VI з проханням встановити для їхніх земель латинську дієцезію зі столицею в Кам’янці-Подільському.

 Папа доручив провести відповідний процес між 1379-1384 рр. Докладно невідомо, коли саме було виконане папське завдання, але польські дослідники припускають, що заснування дієцезії відбулось перед 1386 р. Перша згадка про існування дієцезії з власним єпископом Олександром (†1411 р.) датована 1406 р.    Вже в 1496 р. братами Андрієм та Міхалом Новодворськими, власниками тодішнього Городка, біля свого замку, побудовано перший в місті костел під покровом св. Анни. Це був початок католицької парафії. Костел побудовано дерев’яним, на правому березі р.Смотрич. Та в 1550 р. орди кримських та ногайських татар, які до цього неодноразово нападали на містечко, вщент зруйнували його, вчинивши жахливу пожежу, в котрій згинув і костел.

            Після низки татарських набігів парафія все ж відродилася. В 1589 р. на своїй частині міста (лівий берег р.Смотрич) Микола Гербурт побудував новий мурований костел під визванням Пресвятої Діви Марії (далі ПДМ). На старому ж місці, як на святому, побудували новий філіальний костел у вигляді каплиці, під покровом св. Анни. При костелі посаджено отців “Мансіонарів”. Перетерпіла парафія й турецьку неволю, хоча після неї костели були в жахливому стані. Візитація кам’янецького єпископа Стефана Рупнєвського з 1718 р. подає так: ”Особисто візитуючи ґрудецький костел, знайшли в Ґрудеку другий костел, мурований, що за кілька кроків від замку, але в дуже запущеному стані, жодної оздоби не маючий”. Мансіонари за роки “володарювання” турків виїхали з Городка, і так ніколи більше й не повернулись.

            На початку XVIII ст. власниками Городка Замойськими було проведено відбудову міста, відбудовано також костел ПДМ. Щодо костелу св. Анни, то його в 1720 р. передано ордену “Францисканців”, котрі відбудували його, надавши форми хреста. До наших днів зберігся опис костелу: „Костёл св. Анны сооружен на подобие креста с четырьмя фациятами. Расположен на горе выше р. Смотрич, которая протекает черезсередину м. Грудка. Фронтоном построен на запад, презбитериум на восток. Длины имеет 32 ½ арш., ширины 14 арш. и 10 верш. Окон в костеле – 10, в ризнице одно с железной решеткой. Крыша покрыта гонтом. Сверху крыши деревянный купол, в котором завешен небольшой колокол. Купол обшит белой листовой жестью. На верху купола железный крест. Двери с фронта большие, деревянные, хорошо окованы, двери с юга окованы, с французским замком. Внутри костёла стены и потолок украшены живописью сцен из Святого Письма. Пол из камня Теребовльского выложен. Алтарей – 5. Все деревянные, сницерской работы, позолочены с каменными престолами. Со стороны ризницы деревянный амвон резной работы, местами вызолочен. Сверху на нем статуя св. Архангела Михаила. В наве костела каменный гроб, вход в него на уровне пола, деревянными досками заложен. При входных дверях хор на двух деревянных филярах сницерской работы, на нем орган в 1820г. поставлен”. Освячено костел 10 серпня 1738 р. єпископом Франциском Кобильським.

            В 1732-37 рр., за сприянням Замойських, при костелі побудовано монастир із каменю старого зруйнованого замку. Великий внесок в його розбудову та оздобу зробив тодішній настоятель кс. Ян Моледзінський. В 1787 р. до монахів-францисканців з Городка долучилися їхні співбрати з Кам’янця-Подільського, бо на місці їхнього монастиря в Кам’янці мали розбудовуватися фортифікаційні укріплення, за бажанням короля Станіслава Августа, котрий домігся дозволу на це в Папи Пія VI. З собою францисканці привезли, відому на все Поділля, чудотворну ікону св. Антонія Падуанського. Розмістили її в костелі св. Анни, і з того часу св. Антоній став покровителем та заступником міста. Францисканці в Городку не мали парафії. Працювали в своєму костелі, котрий став місцем культу св. Антонія.

         В 1774 р. власник Городка Ян Яків Замойський запросив із Житомира “Сестер Милосердя св. Вінцентія а Пауло” (Шариток), для котрих побудував двоповерховий цегляний будинок. При монастирі сестри організували шпиталь для хворих та початкову школу для дівчаток з незаможних польських родин, де вчили польської, російської, французької мови, арифметики, домашніх робіт та ін. Також, в знак подяки своєму фундаторові Замойському, сестри зобов’язалися щоденно приймати Святе Причастя в намірі його померлих батьків, а по його смерті за нього також. У власність сестрам було передано село Новий Світ та частину Босівки.

            В 1779 р. воєвода Ян побудував новий парафіяльний костел під визванням св. Станіслава єпископа-мученика. Побудовано його на місці гербуртівського костелу ПДМ, що загрожував руїною. З опису, що зберігся, відомо:„Костёл принадлежит к 3-му классу. Построен из известкового камня с боковыми приделами в виде креста. Длина костёла 43 арш. и 14 верш., а ширина 12 арш. и 3 верш. Снаружи оштукатурен. Крыша гонтом крыта. В середине крыши находится купол, белой жестью крытый, с колоколом и железным крестом. Вход в костёл сделан из шести каменных ступеней, двери двойные, окованные с замком. Стены костёла и презбитериума гладко оштукатурены, потолок каменный. Пол выложен дубовыми досками. Окон больших – 11, алтарей – 9. Первый престол каменный, мозаикой покрыт. Алтарь сей о шести мозаиковых колонах, позолоченных. На престоле цимбориум, лаком белого цвета покрыт, внутри вызолочен, для хранения Пресвятых Даров. Над ним икона Спасителя в серебряной ризе, повыше образ Девы Марии, сверх него образ другой, опускаемый – св. Станислава епископа-мученика. Эти иконы в рамах скульптурных, позолоченных. Между колонами и сверх них статуи четырех евангелистов и ангелов, все под белый лак выкрашены. Весь сей алтарь скульптурной работы, в1841г. начат и в 1843г. окончен. Прочих алтарей 8: 4 с престолами каменными, а 4 деревянные. На всех алтарях иконы, скульптурной работы позолочены. Презбитериум от костела отделен деревянной лакерованой решеткою. При входе сделан каменный хор, на нем орган о 7 голосов. Костёл огражден каменной стеной, вышины в 3 арш.”Освячено костел 28 жовтня 1826 р. кам’янецьким єпископом Франциском Мацкевичем. Також воєвода збільшив доходи францисканців.

            Трагічними для парафії стали часи урядових касат, коли після поразки польського, Листопадового повстання почалася царська реакція. У 1832 р. зачинено францисканський монастир, а в 1833 р. ще й шпиталь сестер. Майно францисканців конфісковано, ікону св. Антонія передано в парафіяльний костел св. Станіслава, а їх самих випроваджено з Городка. Сестри “протрималися” аж до 1866 р. у пофранцисканському монастирі. Пізніше теж “зникли” з міста назавжди. У пофранцисканському монастирі влада влаштувала Народне училище, а в будинку сестер, від 1878 р. до початку революції, помешкання для управляючих городоцькою цукровою фабрикою “Городок”. Та Костел встояв, хоч було похитнуто його позиції. Встояв та вкотре відновився.

            На початку XXст. кс. Юзеф Садовський, тодішній настоятель, розпочав реставрацію костелу св. Станіслава. Окрім внутрішньої віднови (зменшено кількість вівтарів до 5, підлогу вистелено мармуровими плитами 40 на 40) було розпочато добудову двох веж і усієї передньої частини. Та Перша світова війна, а пізніше ще більшовицький переворот завадили закінченню робіт. Костел так ніколи і не зміг набути запланованого вигляду, бо 30-ті роки принесли нові випробування та лихоліття.