На терени Поділля католицизм прийшов в другій половині XIVст., коли господарі Поділля, які вже до того охоче приймали католицьких місіонерів, звернулись до Папи Урбана VI з проханням встановити для їхніх земель латинську дієцезію зі столицею в Кам’янці-Подільському.
Перша хвиля утисків на релігію прокотилася ще після 1919 р., коли постановою Ради Народних Комісарів було конфісковано усе костельне майно яко державне. Пізніше надавалося в оренду вірним їхнє ж власне майно (храми, костельні речі і т. д.) за непомірну плату. Це була репетиція майбутнього терору. Почався плановий наступ більшовицької влади на знищення усього, що нагадувало б про релігію.
Попри усі свої зусилля і намагання комуністична влада не змогла придушити міцну, живу віру людей. Після зруйнування костелів католицький люд почав таємно збиратися на цвинтарі, в маленькій капличці. Реакцією влади стало жорстоке переслідування та утиски. Як не дивно, та тимчасового виходу з підпілля забезпечила німецька окупація.